Банківські цінні папери

Визначення банку як установи, яка акумулює вільні кошти і розміщує їх на основі повернення, дає змогу виділити в його діяльності такі функції, що пов'язані з визначенням цінних паперів. Так купівля банками акцій промислових підприємств пов'язана з прагненням банків до отримання прибутку. Великі банки-монополісти не задовольняє звичайний прибуток від кредитних операцій. В результаті купівлі промислових акцій частина монополістичного надприбутку переходить від промисловості до банків шляхом отримання ними дивідендів за промисловими акціями. У даному разі банки виступають як інвестори. Банківські установи для отримання емісійного прибутку випускають цінні папери.

З розвитком операцій комерційних банків, із необхідністю задоволення вимог НБУ щодо мінімального розміру статутного фонду в комерційних банків виникла потреба збільшити розміри цього фонду. Це відбувається шляхом емісії.

Для реєстрації випуску банк-емітент складає проспект емісії. Банк може випускати акції двох видів — прості й привілейовані.

Функції банку як емітента з обслуговування власних цінних паперів виявляються у:

  • випуску акцій;
  • організації їх розміщення;
  • забезпеченні ліквідності;
  • виплаті дивідендів;

• веденні реєстрів іменних цінних паперів;

  • депозитарному обслуговуванні.

До цінних паперів банку належать також ощадний сертифікат, депозитний сертифікат, банківський вексель.

1. Ощадний сертифікат — це вид цінних паперів, який є письмовим свідоцтвом банку про депонування коштів, що засвідчує право власника сертифіката на одержання суми депозиту і процентів за ним після закінчення встановленого терміну.

В Україні ощадні сертифікати існують, як правило, у паперовій формі. Пострадянські країни, наприклад Росія, пішли в цьому напрямі значно далі. У 1992 р. Всеросійський біржовий банк здійснив випуск таких сертифікатів у вигляді металевих монет, що надає їм ще й нумізматичної цінності. Нині цим банком опрацьовуються питання емісії срібних сертифікатів.

Основна особливість ощадних сертифікатів в Україні полягає в тому, що цей вид цінних паперів може випускатися лише банківськими установами (банками).

Банк-емітент здійснює реєстрацію випущених сертифікатів шляхом записів у спеціальних корінцях або реєстраційному журналі. В корінці депозитного та ощадного сертифіката обов'язково вказується номер документа, сума вкладу, дата видачі сертифіката, термін його повернення, найменування та підпис бенефіціара.

Для визначення процентних виплат банками публікується депозитна сітка, що являє собою таблицю, в якій показана залежність розміру процентних виплат від терміну та розміру депозиту.

2. Депозитний сертифікат — це письмовий цінний папір банку-емітента про внесення коштів, який засвідчує право власника або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого терміну суми депозиту і відсотків за ним.

В Україні найбільш поширеним серед банківських цінних паперів є депозитний сертифікат НБУ.

У Положенні «Про депозитний сертифікат НБУ» чітко й вичерпно визначено поняття і сутність депозитного сертифіката НБУ. Це один із монетарних інструментів, що є борговим цінним папером Національного банку України у бездокументарній формі, який засвідчує розміщення в НБУ коштів комерційних банків та їх право на отримання внесеної суми і процентів після закінчення встановленого терміну. Положення визначає порядок проведення операцій із сертифікатами.

Мета випуску таких сертифікатів:

  • введення інструмента, що має замінити облігації внутрішньої державної позики, довіру до яких підірвано;
  • використання нового способу регулювання кількості грошей в обігу.

Сертифікати НБУ випускаються за рішенням Правління Національного банку України періодично у вигляді окремих випусків, а їхня номінальна вартість встановлюється залежно від потреби регулювання обсягів грошової маси.

Останнім часом в Україні отримали розповсюдження валютні ощадні сертифікати. Вони є письмовим свідоцтвом банку про депонування коштів у доларах США та підтверджують права пред'явників сертифікатів на отримання їх вартості за котируванням на день пред'явлення. Номінальна вартість таких сертифікатів у різних банках різна — від 20 до 500 доларів США. Перший випуск таких сертифікатів, іменних та на пред'явника, був здійснений у лютому 1996 року АКБ «Надра».

Як правило, сертифікати розміщують на аукціонах, термін їх обігу становить 1—180 днів; вони можуть бути предметом купівлі-продажу, застави, а також інших операцій на вторинному ринку.

Можна виділити такі види сертифікатів:

За видами вкладників:

а)           ощадний (фізична особа);

б)          депозитний (юридична особа).

За формою розрахунків:

а)           безготівковий (депозитний);

б)          готівковий (ощадний).

За терміном позики:

а)           визначений (терміновий);

б)          невизначений (до запитання).

За способом реєстрації руху:

а)           без додаткових записів (на пред'явника);

б)          з оформленням цесії (іменний).

За способом реєстрації випуску:

а)           відривний корінець (з корінцями);

б)          реєстраційний журнал (без корінців).

Серед інших видів банківських цінних паперів слід назвати вексель банку. Банківський вексель призначений для залучення вільних коштів фізичних та юридичних осіб, має депозитну природу. Однак на відміну від сертифікату, він може бути використаний як платіжний засіб в оплату за товари та послуги.

 

Українська