Методи оцінювання ризику на фінансовому ринку

Фінансовий, як і будь-який ризик, має математично виражену ймовірність настання втрат, яка спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високою точністю. Щоб кількісно визначити величину фінансового ризику, необхідно знати всі можливі наслідки будь-якої окремої дії та ймовірність самих наслідків. Ймовірність означає можливість отримання певного результату.

Визначення фінансового ризику здійснюється під час формування проблеми прийняття фінансового рішення та вивчення ситуації, пов'язаної з ним, і полягає в:

  • виявленні причин і факторів, які збільшують чи зменшують конкретний тип фінансового ризику;
  • проведенні аналізу й ідентифікації виявлених причин і чинників;
  • виділенні етапів і робіт, під час яких можуть виникати передумови фінансового ризику.

У статистичному аналізі величина (або рівень) ризику вимірюється двома критеріями: середнім очікуваним значенням (дисперсією) і коливанням, змінністю (варіацією можливого результату). Дисперсія при цьому вимірює можливий середній результат. Варіація показує міру відхилення від фактичної середньої величини. Дисперсія при оцінюванні фінансового ризику підприємства являє собою середньозважену величину з квадратів відхилень дійсних фінансових результатів ризикованих вкладень від середніх очікуваних:

де а2 — дисперсія; х— очікуване значення для кожного випадку вкладення фінансових ресурсів; х — середнє очікуване значення; п— кількість вкладень фінансових ресурсів (частота).

Середня величина являє собою узагальнену кількісну характеристику і не дає змоги прийняти рішення на користь будь-якого варіанта вкладення капіталу. Для остаточного прийняття рішення необхідно виміряти змінність показників, тобто визначити міру змінності можливого результату. Змінність можливого результатту — це ступінь відхилення очікуваного значення від середньої
величини. Для цього розраховують середнє квадратичне відхилення за формулою:

 

4.2

 

Середнє квадратичне відхилення є іменованою величиною і вказується в тих самих одиницях, у яких вимірюється варіаційна ознака. Дисперсія і середнє квадратичне відхилення є мірами абсолютної змінності. Для аналізу використовується коефіцієнт варіації. Він являє собою відношення середнього квадратичного відхилення до середнього арифметичного і показує ступінь відхилення отриманих значень. Коефіцієнт варіації — відносна величина; він відображає змінність. Тому на його величину не впливають абсолютні значення показника, який вивчається. За допомогою коефіцієнта варіації є можливість порівнювати навіть змінність ознак, виражених у різних одиницях виміру.

Коефіцієнт варіації обчислюється за формулою:

 

4.3

 

де V - коефіцієнт варіації; а — середнє квадратичне відхилення; х— середнє очікуване значення.

Коефіцієнт варіації може змінюватися від 1 до 100 %. Чим вищий цей коефіцієнт, тим сильніші коливання. Встановлена є така якісна оцінка значень коефіцієнта варіації: до 10% — слабкі коливання фінансового ризику вкладень; 10 — 25 % — середні, помірні коливання; понад 25 % — високі коливання фінансового ризику.

При використанні дисперсії і варіації враховують, що фінансовий ризик має математично визначену ймовірність отримання фінансового результату. Цю ймовірність можна визначити експертним шляхом або на підставі математичних розрахунків частот ступеня фінансового ризику. Розрахунок ймовірності фінансових ризиків на основі дисперсії, варіації і середніх величин як методів статистичного аналізу в сучасних умовах є основним методом оцінювання фінансових ризиків підприємства.

Застосовуються й інші аналітичні методи оцінювання фінансового ризику. Найперспективніший із них — факторний аналіз фінансових ризиків.

Останнім часом активно використовується метод експертних оцінок. Складаються різноманітні порівняльні характеристики рівнів ризику, визначаються рейтинги, готуються аналітичні експертні огляди.

Одним із методів оцінювання фінансових ризиків є економіко-математичне моделювання. Головне при цьому — правильний вибір моделі, виходячи з конкретної ситуації.

Досить перспективною є комп'ютерна імітація фінансового ризику підприємства. В сучасних умовах створено певний набір готових програмних продуктів за його оцінкою.

Досить перспективним є метод соціально-економічного експерименту, який передбачає проведення окремих експериментів за типовими фінансовими ситуаціями.

На практиці при оцінюванні фінансового ризику широко застосовується метод аналогій. Спеціалісти, фінансові менеджери на підставі різних публікацій або практичного досвіту інших підприємств оцінюють ймовірність настання певних подій, отримання конкретного фінансового результату, ступінь фінансового ризику.

У банківській діяльності на нормативному рівні закріплено функціонування систем ризик-менеджменту в банках України через розробку і прийняття Методичних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України Правлінням Національного банку України (Постанова Правління Національного банку України Про схвалення Методичних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України № 361 від 02.08.2004). Використання цієї Методики має обмежити рівень прийнятних фінансових ризиків для вітчизняних банківських закладів, а отже, і для всієї банківської системи.

Оцінювання ризику — свого роду мистецтво, що ґрунтується на поєднанні наукових методик та інтуїції експертів, аналітиків. Воно базується на одночасному врахуванні та поєднанні багатьох суперечливих факторів, використанні різноманітних теоретичних прецедентів практики.

 

Українська