Сутність ринку та його структурні елементи

Для нормального розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб, їхній розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. Ці процеси мають здійснюватися на фінансових ринках.

Фінансовий ринок — це ринок, на якому визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.

Фінансовий ринок існує як сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих ринків:

кредитний ринок — це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємовідносини між підприємствами та громадянами, які мають потребу в фінансових ресурсах, та організаціями і громадянами, які можуть надати необхідні кошти на певних умовах;

валютний ринок — це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між продавцями і покупцями валют;

ринок цінних паперів — це ринок, що об'єднує частину кредитного ринку: ринок інструментів позики або боргових зобов'язань і ринок інструментів власності, тобто цей ринок охоплює операції з випуску і обігу інструментів позики, інструментів власності, а також їхніх гібридів;

За іншого підходу в структурі фінансового ринку виділяють:

  • ринок готівкових коштів;
  • ринок короткострокових платіжних коштів, які виконують функції, подібні до готівкових грошей (чеки, векселі);
  • ринок валюти;
  • ринок цінних паперів;
  • ринок позикового капіталу, тобто ринок коротко-, середньо та довгострокових банківських кредитів.

З точки зору дії фінансових інструментів фінансовий ринок розділяють як сукупність грошового ринку і ринку капіталів.

Грошовий ринок — це ринок готівкових грошей, коротке строкових кредитних операцій, валюти. На грошовому рику обертаються короткострокові інструменти. їхній рух зумовлений різницею в рівнях прибутку та ризику.

Ринок капіталів — це:

  • частина фінансового ринку, де формується попит і пропозиція на середньо- та довгостроковий позиковий капітал;
  • специфічна сфера відносин, об'єктом яких є наданий у позику грошовий капітал та формується попит і пропозиція на нього;
  • сегмент ринку позикових капіталів, на якому здійснюються операції щодо середньо- та довгострокового фінансування й операції з цінними паперами (акціями, облігаціями).

Ринок капіталів поділяється на ринок цінних паперів (інвестиційних інструментів) і ринок середньострокових та довгострокових банківських кредитів.

Ринок капіталів — найважливіше джерело довгострокових інвестиційних ресурсів.

З точки зору джерел залучення коштів фінансовий ринок включає:

  • боргові ринки, або ринки кредиту. За допомогою фінансових інструментів суб'єкти господарювання беруть гроші в борг і використовують їх на свої потреби.
  • ринки акціонерного капіталу. За допомогою акцій інвестори мають можливість об'єднати гроші, вкласти їх у певний проект.

Головна функція фінансового ринку — трансформація вільних коштів у позиковий капітал. Фінансовий ринок робить рівно доступними грошові фонди для всіх його учасників (держави, підприємств, домашніх господарств), які мають одну мету — збільшення капіталу.

Слід надати коротку характеристику окремих сегментів фінансового ринку.

Кредитний ринок — це специфічна сфера економічних відносин, де об'єктом операцій виступає наданий на певних умовах у позику капітал.

Цей ринок виконує такі функції:

- об'єднання дрібних, розрізнених грошових заощаджень населення, державних структур, приватного бізнесу, іноземних інвесторів і утворення великих грошових фондів;

- трансформація коштів у позиковий капітал, який забезпечує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки;

- надання позик державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття дефіциту державного бюджету, фінансування різного роду соціальних програм.

Валютний ринок — це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між продавцями і покупцями валют.

Валютний ринок виконує такі функції:

  • своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;
  • регулювання валютних курсів;
  • диверсифікація валютних резервів;
  • страхування валютних ризиків;
  • отримання прибутку учасниками валютного ринку у вигляді різниці курсів валют;
  • проведення валютної політики, що ґрунтується на державному регулюванні національної економіки і реалізації погодженої політики в межах світового господарства.

Валютний ринок України — це переважно міжбанківський ринок. Суб'єктами валютного ринку є продавці валюти, покупці га посередники. У їх ролі можуть виступати:

- комерційні банки — великі транснаціональні, середні, малі банки, для яких характерна тенденція до зосередження операцій на великих біржах;

- небанківські фінансові установи — фонди хеджування (в основному спекулятивні фонди) та пенсійні фонди. Ці установи безпосередньо на ринку не виступають, а користуються посередництвом банків;

- підприємства та приватні особи.

Міжнародний ринок — сукупність операцій з валютами, які виступають на вільному світовому ринку в країні походження валюти. Сукупність операцій з валютою, яка виступає на вільному світовому ринку поза країною її походження, здійснюється на євроринку.

Ринок цінних паперів охоплює досить широку сукупність суспільних відносин, які виникають і існують щодо цінних паперів включаючи державне та інституційно-правове їх регулювання.

Характеристика суб'єктів фінансового ринку

Головними суб'єктами фінансового ринку є домашні господарства, фірми і підприємства, фінансові інститути і держава.

Суб’єкти фінансового ринку можуть виступати в ролі позичальника та інвестора. А фінансові інститути відіграють на ньому роль посередника.

Позичальники - це фізичні, або юридичні особи, які залучають кошти інших суб’єктів для розвитку своєї діяльності.

Інвестори - громадяни та юридичні особи країни, а також іноземні громадини, фірми, держави, які приймають рішення про вкладання особистих, позичених або залучених коштів в об'єкти інвестування.

Фінансові інститути — це посередники, які забезпечують зустріч інвестора і позичальника. До них належать: банківські установі (емісійні, комерційні, іпотечні, інвестиційні, зовнішньоторговельні банки) та спеціалізовані небанківські установи (страхові компанії фінансові компанії, пенсійні фонди, ощадні установи).

Основна функція фінансових посередників — це допомога і передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних позичальників і навпаки. Їхня діяльність вигідна інвесторові і позичальнику, тому що:

  • відпадає потреба в пошуках один одного;
  • знижується ризик неповернення позики або неефективних капіталовкладень;
  • з попереднього випливає зростання відсоткового доходу заощаджувача;
  • знижуються сумарні витрати позичальника на отримання позики за рахунок зменшення моральних, фізичних зусиль та ви трат часу на залучення капіталу декількох заощаджувачів для отримання потрібної суми позики;

фінансові посередники зменшують витрати на здійснення фінансових операцій. Це досягається за рахунок уніфікації та спеціалізації, які дають можливість краще вивчати ринок, фінансовий стан потенційних клієнтів і одержувати більші прибутки.

 

Українська