Сутність та критерії класифікації похідних фінансових активів

Похідні цінні папери — особлива група цінних паперів, які мають встановлені законодавством реквізити і засвідчують зобов'язання, внаслідок виконання яких відбувається перехід права власності на базовий актив або проводяться розрахунки на підставі ціни (величини) базового активу.

Структурно до функцій похідних фінансових інструментів належить:

  • посвідчення прав, які випливають із володіння основним папером (сертифікат акцій, облігацій);
  • надання додаткових пільг власникам основного папера (опціон, варант, ордер);
  • забезпечення функціонування основного папера (купон);
  • прогнозування динаміки курсів та страхування власників цінних паперів від їх падіння (ф'ючерс, опціон);
  • можливість заміни основного папера його сурогатною формою (сертифікати акцій та облігацій, депозитарні розписки);
  • забезпечення проникнення основною папера на іноземні фондові ринки (депозитарні розписки).

Критерії віднесення фінансового інструменту до групи похідних:

  • залежність його ціни безпосередньо або опосередковано від ціни або характеристики базового активу;
  • стандартизація умов виконання зобов'язань за фінансовим інструментом;
  • наявність сукупності документів, які мають один базовий актив, однаковий термін обігу і термін виконання зобов'язань;

♦ відповідність обсягу та якості базового активу встановленим стандартам.

Похідні фінансові інструменти можуть бути: іменні та на пред'явника, коротко середньо - та довгострокові, а також без зазначення терміну дії. Вони бувають: ринкові та неринкові, державні та корпоративні, комерційні та фондові, пайові та боргові, інвесторські та спекулятивні, капітало-, товарно- та грошово- розпорядчі.

У практиці фінансового ринку найчастіше використовують такі похідні фінансові інструменти:

  1. Опціони.
  2. Ф'ючерси.

Депозитарні розписки.

 

Українська