Валютне регулювання та курсова політика центрального банку

 

Особливості валютного регулювання і курсової політики Національного банку України

Розвиток економіки будь-якої країни неможливий без створення ефективної фінансово-грошової системи. Невід'ємною складовою цієї системи є валютно-фінансова підсистема, яка охоплює діяльність на території країни резидентів та нерезидентів, пов'язану з рухом валютних цінностей у будь-якій формі.

Валютне регулювання в Україні почало здійснюватися відразу після проголошення незалежності та виходу з рублевої зони у листопаді 1992 р. І саме у листопаді 1992 — березні 1993 рр. почала формуватися власна система валютного регулювання. Основним законодавчим актом у цій сфері став Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. Він регулював операції з валютними цінностями, визначав статус валюти України, встановлював загальні принципи валютного регулювання, функції кредитних установ під час здійснення валютних операцій; порядок використання надходжень в іноземній валюті, а також відповідальність за порушення валютного законодавства резидентами.

Усім вищеназваним характеризувався перший етап розвитку системи валютного регулювання.

Із жовтня 1994 р. розпочався другий етап розвитку валютного регулювання в Україні. Суть його полягала в подальшій лібералізації валютного ринку, встановленні єдиного обмінного курсу для готівкових розрахунків, у підготовці передумов для введення нової грошової одиниці — гривні. Основні засади цього етапу закладалися Указом Президента України від 22 серпня 1994 р., котрий визначав правові рамки функціонування міжбанківського валютного ринку і передбачав у II півріччі 1994 р. забезпечити поступове зближення й уніфікацію офіційного і ринкового валютних курсів.

На другому етапі розвитку валютного регулювання, що тривав до вересня 1996 р., основним напрямом валютної політики було здійснення заходів щодо поступової лібералізації і децентралізації валютного ринку України, а саме:

  • створення умов, які б щонайбільше наближали курс національної валюти до його реального значення (визначення курсу українського карбованця на підставі торгів на УМВБ);
  • забезпечення пріоритету національної валюти як платіжного засобу через поступове обмеження готівкового та безготівкового обігу іноземної валюти в Україні;
  • здійснення децентралізації внутрішнього валютного ринку (створення незалежних валютних бірж у різних регіонах країн,і зняття обмежень на здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку з приводу купівлі-продажу іноземної валют щодо поточних операцій);
  • здійснення лібералізації внутрішнього валютного ринку (поступове скорочення обмежень щодо використання валюти і форм платежів).

Як свідчить світовий досвід, центральні банки застосовують такі види режимів валютних курсів:

  • фіксований валютний курс;
  • «вільно плаваючий» курс;
  • «регульований плаваючий» валютний курс;
  • систему множинних валютних курсів;
  • подвійний валютний курс.

Фіксований валютний курс — це офіційно встановлене Центральним банком фіксоване співвідношення між національною грошовою одиницею та валютою іншої країни. Фіксований валютний курс є найсприятливішим за умови внутрішніх кризових ситуацій у нестабільній економіці.

Вільно плаваючий курс — це співвідношення між національною грошовою одиницею та валютами інших країн, яке складається залежно від попиту і пропозиції валют на валютному ринку країни.

Регульоване плавання валют. Цей режим характеризується тим, що в процесі встановлення валютного курсу на валютному ринку відчутний вплив центрального банку країни, який вирівнює різкі короткострокові, а іноді й середньострокові коливання курсу, щоб зробити його більш передбачуваним і таким, що стимулює зовнішню торгівлю.

Системи валютних курсів у країнах, що розвиваються, часто характеризуються одночасним розмаїттям валютних курсів, кожний із яких використовується для певних цілей. Ці режими називають системами множинних валютних курсів. Множинні валютні курси можуть бути:

  • валютними курсами, які безпосередньо контролюються або фіксуються урядом;
  • вільними ринковими курсами, встановленими під впливом попиту і пропозиції.

Валютна інтервенція — це операція купівлі або продажу іноземної валюти Центральним банком країни з метою підтримання ринкового курсу національної валюти на рівні, бажаному для влади з точки зору економічної політики уряду.

Отже, валютний ринок є одним із важливих сегментів фінансового ринку, який виконує специфічні завдання щодо обслуговування зовнішньоекономічної діяльності окремих суб'єктів господарювання та держав у цілому, а також сприяє встановленню справедливих обмінних курсів між національними валютами.

 

Українська